Історія пластику

Пластмаса – це матеріал, що складається з будь-якого широкого спектру синтетичних або напівсинтетичних органічних сполук, які є пластичними і тому можуть формуватися в тверді об’єкти.
Пластичність є загальною властивістю всіх матеріалів, які можуть необоротно деформуватися без руйнування, але в класі формувальних полімерів це відбувається до такої міри, що їхня справжня назва походить від цієї специфічної здатності.
Пластмаси зазвичай є органічними полімерами з високою молекулярною масою і часто містять інші речовини.Зазвичай вони є синтетичними, найчастіше одержуваними з нафтохімічних продуктів, однак існує безліч варіантів, виготовлених із відновлюваних матеріалів, таких як полімолочна кислота з кукурудзи або целюлоза з бавовняного лінту.
Завдяки низькій вартості, простоті виготовлення, універсальності та водонепроникності пластмаси використовуються у багатьох продуктах різного масштабу, включаючи канцелярські скріпки та космічні кораблі.Вони переважали над традиційними матеріалами, такими як дерево, камінь, ріг і кістка, шкіра, метал, скло та кераміка, у деяких продуктах, які раніше залишалися природними матеріалами.
У країнах з розвиненою економікою приблизно третина пластику використовується в упаковці і приблизно стільки ж у будівлях, наприклад, у трубопроводах, сантехніці або вініловому сайдингу.Інше використання включає автомобілі (до 20% пластику), меблі та іграшки.У країнах, що розвиваються, застосування пластику може відрізнятися: 42% споживання в Індії використовується для упаковки.
Пластик також знайшов багато застосувань у медичній галузі, оскільки з’явилися полімерні імплантати та інші медичні пристрої, принаймні частково виготовлені з пластику.Галузь пластичної хірургії названа не через використання пластикових матеріалів, а скоріше за значенням слова пластика, що стосується зміни форми тіла.
Першим у світі повністю синтетичним пластиком був бакеліт, винайдений у Нью-Йорку в 1907 році Лео Бекеландом, який ввів термін «пластик». Багато хіміків зробили свій внесок у створення матеріалів
науки про пластмаси, у тому числі лауреата Нобелівської премії Германа Штаудінгера, якого називають «батьком полімерної хімії».